Опущення віку далеко не завжди пов’язане з віком чи становить звичайний косметичний дефект. У деяких випадках птоз приховує розвиток серйозної патології та відповідно потребує негайної діагностики. Розберемо, які фактори впливають на появу птозу та які методи лікування застосовуються. за цей процес. Відповідно причина захворювання може критися як у дефекті самих м’язів, так і в порушенні їх іннервації. якому віці.
Зазначимо, що птоз нижнього віку трапляється рідше та характеризується появою набряків та мішків під очима на ранній стадії захворювання. При занедбаних випадках краї складки відділяються від очного яблука тим самим вивертаючись. неврологічної патології). Також розрізняють три стадії розвитку захворювання:
- Істадія: верхня повіка перекриває верхню третину зіниці;
- IIстадія: перекривається верхні дві третини зини (повіка посередині зіниці);
- IIIстадія: повіка повністю заслоняє зіницю.
Птоз може мати вроджену форму та набуту. Набутий птоз, який зустрічається набагато частіше вродженого, своєю чергою поділяється на кілька видів: міогенний, нейрогенний, механічний та апоневротичний типи птозу. До основної причини вродженого птозу належить розвиток дефекту м М’язи, які підіймають повіку під час внутрішньоутробного розвитку. Придбана форма птозу спричиняється механічним пошкодженням верхнього віку або розвитком неврологічної патології. При цьому розвивається параліч або парез окорухового нерва, що відповідає за забезпечення нервними імпульсами м’яза.
Відокремлюють птоз який виникає внаслідок дії вікового фактора, коли тканини втрачають свою еластичність та провисають.
Симптоми
Крім основного симптому – опущення верхнього віку, додатково розвивається низка дискомфортних проявів захворювання:
- зменшення поля зору;
- хворий з метою отримання чіткого зображення закидає голову чи підіймає повики пальцями;
- двоєння в очах;
- відчуття стороннього тіла;
- швидка втомлюваність очей.
>
До зовнішніх проявів належить почервоніння очних яблук, косоокість, асиметрія очної щілини та обмежена рухливість верхнього віку.
Діагностика
Обстеження спрямоване на проведення огляду зі з’ ясуванням сили м’язу, що підіймає повіку, її рухливість, ступінь виділення слізної рідини та ін. До додаткових методів обстеження належить:
КТ та МРТ;
офтальмологічний огляд: вимірювання гостроти зору, внутрішньоочного тиску та між поля зору. патології на ранній стадії та коли причина набутого птозу полягає у неврологічній проблемі, що спричинило парез окорухового нерва.
Лікування включає призначення:
УВЧ; відсутності результату після проведення консервативної терапії Операція полягає в укороченні м’яза піднімаючого повіку або підшиванні його до лобової м’язи.