Відшарування сітківки є важким очним захворюванням, яке може призводити до повної втрати зору. В основі розвитку даної патології лежить відділення шару фоторецепторних клітин – паличок і колб – від самого зовнішнього шару – пігментного епітелію сітківки, обумовлене скупченням рідини між ними. При цьому порушується живлення зовнішніх шарів сітківки, що призводить до швидкої, а за відсутності лікування, і повної втрати зору. Виникнення відшарування сітківки. стоншення (так звані дистрофії сітківки), натяги (тракції) сітківки з боку склоподібного тіла (наприклад, при діабетичній ретинопатії), травми ока, новоутворення, запальні захворювання судинної оболонки та сітківки, крововиливи та ін.
виділити відшарування сітківки при короткозорості високого ступеня, що зумовлено високою поширеністю міопії з частим переходом її в ускладнену форму. При цьому необхідно зазначити, що в більшості випадків виникнення відшарування сітківки на тлі дегенеративної міопії має місце у людей молодого працездатного віку, що зумовлює важливість даної медико-соціальної проблеми. та витончення сітківки на периферії, що поряд зі зниженням кровообігу, призводить до погіршення трофіки сітківки та є причиною розвитку різних периферичних дистрофій. У разі їх виявлення, з метою зниження ймовірності виникнення відшарування сітчастої оболонки, пацієнтам проводять лазерну коагуляцію. Однак, у дегенеративно зміненій сітківці розрив з наступним відшаруванням може виникнути при різких рухах, фізичній напрузі або навіть спонтанно.
У таких випадках, ніж раніше проведено хірургічне лікування (a вітректомія), тим кращі результати воно дає і тим більшою мірою вдається відновити зір. Найбільш сприятливі прогнози щодо відновлення зору після лікування у випадках, коли відшарування не встигло дійти до центральної зони. Якщо ж відшарування встигло закрити центральну зону, після вдалої операції зір, на жаль, цілком може не відновитися.
Серед можливих ускладнень вітректомії можуть мати місце : катаракта (у 40% випадків), рецидив відшарування сітківки (9,6%), геморагічні ускладнення (0,41%), ендофтальміт (0,08 – 0,09) %), офтальмогіпертензія.
Гострота зору після проведеної вітректомії залежить від морфологічного та функціонального стану сітківки, зорового нерва, прозорості оптичних середовищ, а також від виду замінника склоподібного тіла.
1. Пацієнт В.
1953 року народження з юних років спостерігається з приводу астигматизму та короткозорості, користувався не регулярно очковою корекцією: У зв’язку з віковими змінами в кришталику, була проведена операція ФЕК+ІОЛ на ОС. Зір після операції відновився до 1,0, проте через 1,5 року помітив різке погіршення зору цьому оці. Звернувся за медичною допомогою, наступного дня було виставлено діагноз: регматогенне відшарування та на 6-ту добу було прооперовано з використанням повітряно-газової суміші. Через півтора місяці газ розсмоктався і зір став 1,0.
2. Пацієнт С. 1974 гр. З дитинства спостерігався з діагнозом висока ускладнена міопія з астигматизмом у окуліста за місцем проживання. Користувався окулярами та контактними лінзами. Вперше було обстежено у 1987 році в Москві в інституті ім.Федорова, і на обох очах було зроблено ППЛКС (периферичну профілактичну лазеркоагуляцію сітківки) через грубі зміни. Повторно отримував лазерні лікування сітківки на ОС у 2004, 2005 та 2007 роках, проте це не вберегло пацієнта від відшарування сітківки, яке у 2016 році сталося на цьому оці, зір знизився різко до 0,2. Через 9 днів після початку відшарування було прооперовано око, введено силіконову олію, і через 2,5 місяців олію було виведено, і вже протягом 6 міс., після повторної операції пацієнт бачить 0,85 (бо бачив до відшарування сітківки)< /p>
3. Пацієнт N.,
1985 р.н., з юних років перебував на обліку з приводу високої ускладненої короткозорості, визнаний інвалідом по зору з дитинства у зв’язку з розвитком важких дегенеративних змін сітківки в центральній зоні і на периферії очного дна, що значно і незворотно знижували зорові функції. Пацієнт спостерігався у офтальмолога, мав контактну корекцію. На одному з оглядів у лівому оці було виявлено небезпечну периферичну дегенерацію сітківки, з приводу чого з метою зниження ймовірності виникнення відшарування було виконано профілактичну лазерну коагуляцію сітківки. Однак, незважаючи на проведене профілактичне лазерне лікування, у пацієнта через 6 місяців виник відшарування сітківки на лівому оці, з приводу чого на 7 добу було виконано операцію вітректомії з введенням в порожнину ока силіконової олії, зважаючи на виражені зміни з боку сітківки. Операція та післяопераційний період не мали ускладнень, зорові функції вдалося підвищити до 0,1. Видалення силікону було виконано планово через 2 місяці після вітректомії. Однак, на 3-4 добу після виведення силікону виникло геморагічне ускладнення, що за даними світової статистики може мати місце в 0,41% випадків, що зумовило рецидив відшарування сітківки та спричинило, на тлі виражених змін очного дна, розвиток субатрофії очного яблука. Таким чином, успіх проведеної вітректомії безпосередньо залежить від багатьох факторів, насамперед і від вихідного морфологічного та функціонального стану сітківки. Позитивний прогноз у середньому спостерігається від 80%-90% випадків, решта 10-20% може мати різний результат, до втрати очі як органу, що пацієнти попереджаються перед операційним втручанням. Все це зумовлює важливість своєчасного звернення до офтальмолога з появою перших симптомів відшарування сітківки та регулярного профілактичного огляду за наявності факторів ризику.
Відомості про автора: Денисова О.О. кандидат медичних наук, лікар-офтальмолог, лазерний хірург. Має патент України на корисну модель: “Спосіб лікування оптичної нейропатії при ускладненій короткозорості високого ступеня”.
>