Роговиця, кришталик, райдужка та зіниця, внутрішньоочний тиск – це все механізми та структури , необхідні зору. Але безпосередньо баченням «займається» сітківка. Все, що є в оці – існує для забезпечення нормального її функціонування.
У нормі сітківка вистилає око зсередини, лежачи при цьому на судинній оболонці. Той факт, що сітківка щільно притиснута до оболонки, що підлягає, дуже важливий – поживні речовини надходять із судинної в сітківку завдяки безпосередній близькості. Відповідно, якщо виникають будь-які перешкоди по дорозі поживних речовин, це порушує функціонування сітківки, що призводить до порушення зорових функцій. Як правило такі перешкоди виникають через порушення нормального кровообігу в дрібних судинах при системних захворюваннях: цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, при захворюваннях виключно очних: міопія високого та середнього ступеня, периферична дегенерація сітківки та ін.
Саме, мабуть, грізне хірургічне захворювання заднього відрізка ока – відшарування сітківки. Суть його полягає в тому, що сітківка перестає вистилати око зсередини і віддаляється від судинної оболонки, що унеможливлює доставку поживних речовин до сітківки. Таким чином, відшарована сітківка втрачає можливість функціонувати та бачити. Відшарування сітківки може виникати з двох причин: через появу дефекту (розриву або отвору) у тканині сітківки або через появу рубцевих тяжів, які тягнуть сітківку і відтягують її від судинної оболонки, що підлягає. Відшарування сітківки є проблемою механічного характеру, тому лікується вона виключно хірургічно. Найбільш сучасна методика лікування називається витектомія, що передбачає видалення склоподібного тіла та розправлення сітківки на своє «законне» місце. Потім для фіксації сітківки виконується припікання лазерним випромінюванням, що зумовлює формування рубців у цих зонах через 3-4 тижні. Для того, щоб забезпечити старанність сітківки, на цей термін в око закачується силіконове масло або газова суміш. Якщо все протікає сприятливо, то через 1,5 місяці силіконове масло можна виводити. Газова суміш має особливу властивість – вона розсмоктується сама.
Під час процесу відділення склоподібного тіла від сітківки (це віковий і неминучий), у деяких пацієнтів виникають складності. Пов’язані вони з тим, що склоподібне тіло дуже міцно прикріплене до сітківки в центральній зоні і при відділенні розриває сітківку в функціонально важливій зоні. Це призводить до значного зниження гостроти зору до кількох відсотків. Без вітреоретинальної хірургії тут не обійтись. Основне завдання хірургії в цьому випадку полягає у видаленні склоподібного тіла та тонких фібринозних плівок через які і відбувається розрив сітківки. Порожнину склоподібного тіла не можна залишати порожньою тому її заповнюють спеціальними повітряно-газовими сумішами і просять людину займати певне становище для отримання найменшого результату. Завдяки сучасним технологіям, які є в нашому медичному центрі, частота закрить розривів сітківки досягає 90%.
Кров має текти всередині судин. Коли вона з’являється там, де їй не слід – виникають проблеми. Стан, коли кров виливається в склоподібне тіло, що заповнює очне яблуко, називається гемофтальмом. Зазвичай кров розсмоктується із склоподібного тіла самостійно або під дією консервативного лікування. Однак, трапляються випадки, коли кров, що знаходиться в склоподібному тілі довго не розсмоктується, що викликає зниження зору. Також, знаходження крові у склоподібному тілі може викликати рубцеві його зміни, які лікувати консервативно марно. Тому ця патологія найчастіше закінчується вітреоретинальною операцією. За умови, що сітківка збережена – поліпшення зорових функцій значне до 80-90%. коррекція-зренія”>Чи небезпечна лазерна корекція зору?