Опущення повіки далеко не завжди пов’язано з віком чи становить звичайний косметичний дефект. У деяких випадках птоз приховує розвиток серйозної патології та відповідно потребує негайної діагностики. Розберемо, які фактори впливають на появу птозу та які методи лікування застосовуються.

Птоз верхньої повіки– це стан, який характеризується опущенням верхньої повіки внаслідок зниження функції м’яза підіймача, що відповідає за цей процес. Відповідно причина захворювання може критися як у дефекті самих м’язів, так і в порушенні їх іннервації.

Не дивлячись на те, що порушення у більшості випадків виникає з віком, не є виключенням розвитку птозу повіки у будь-якому віці.

Зазначимо, що птоз нижньої повіки трапляється рідше та характеризується появою набряків та мішків під очима на ранній стадії захворювання. При занедбаних випадках краї складки відділяються від очного яблука тим самим вивертаючись.

Класифікація

В залежності від ураження повіки, птоз може бути одностороннім (найчастіше спричиняється травматизацією ока) та двостороннім (причина у наявної неврологічної патології).  Також розрізняють три стадії розвитку захворювання:

• Iстадія: верхня повіка перекриває верхню третину зіниці;
• IIстадія: перекривається верхні дві третини зіниці (повіка знаходиться посередині зіниці);
• IIIстадія: повіка повністю заслоняє зіницю.

Птоз може мати вроджену форму та набуту. Набутий птоз, який зустрічається набагато частіше вродженого, своєю чергою поділяється на декілька видів: міогенний, нейрогенний, механічний  та апоневротичний типи птозу.

Причини

До основної причини вродженого птозу належить розвиток дефекту м’яза, який підіймає повіку під час внутрішньоутробного розвитку. Набута форма птозу спричиняється механічним пошкодженням верхньої повіки або розвитком неврологічної патології.

Також до провокуючих факторів належать виникнення інсульту, енцефаліту та синдрому Горнера, при останньому спостерігається звуження зіниці та глибоке розташування очного яблука. При цьому розвивається параліч або парез окорухового нерва, що відповідає за забезпечення нервовими імпульсами м’яза.

Відокремлюють птоз який виникає внаслідок дії вікового фактора, коли тканини втрачають свою еластичність та провисають.

Симптоми

Окрім основного симптому – опущення верхньої повіки, додатково розвивається ряд дискомфортних проявів захворювання:

• зменшення поля зору;
• хворий з метою отримання чіткого зображення закидає голову чи підіймає повіки пальцями;
• двоїння в очах;
• відчуття стороннього тіла;
• швидка втомлюваність очей.

До зовнішніх проявів належить почервоніння очних яблук, косоокість, асиметрія очної щілини та обмежена рухливість верхньої повіки.

Діагностика

Обстеження направлене на проведення огляду зі з’ясуванням сили м’язу, що підіймає повіку, її рухливість, ступінь виділення слізної рідини та ін.

До додаткових методів обстеження належить:

• КТ та МРТ;
• офтальмологічний огляд: вимірювання гостроти зору, внутрішньоочного тиску та меж поля зору.

Лікування

Консервативне лікування проводиться у разі виявлення патології на ранній стадії та коли причина набутого птозу полягає в неврологічній проблемі, що спричинило парез окорухового нерва.

Лікування включає призначення:

• фізіотерапії (УВЧ, гальванотерапію);
• препаратів для покращення живлення нерва, вітамінотерапії, загальнотонізуючих засобів;
• вправи для очей.

Хірургічне втручання проводиться у разі відсутності результату після проведення консервативної терапії. Операція полягає в укороченні м’яза піднімаючого повіку або підшиванні його до лобного м’язу.

Пам’ятайте, що чим раніше звернутися за допомогою, тим вищі шанси на проведення успішного та недовготривалого лікування.